22 квітня, 2025

Вплив психологічних факторів стресу на ментальне і фізичне здоров’я

Багато захворювань, що класично характеризуються як психічні розлади, також можуть бути пов’язані зі змінами в органах чи систем інших частин тіла. Зв’язки, які лежать в основі коморбідності психічних розладів і соматичних станів, є складними та потенційно двонаправленими. З одного боку, соматичні стани можуть сприяти психічним розладам (наприклад, апное уві сні підвищує ризик синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю); з іншого боку, пов’язані із цими розладами негативні наслідки здатні підвищувати ризик захворювань (зокрема виразкової хвороби при тривожних розладах). Саме ця тема стала однією з головних на міжнародній конференції «Гатроентерологічна патологія у внутрішній медицині», що пройшла у змішаному форматі 27 лютого – 1 березня. Спільну доповідь «Вплив психологічних факторів стресу на ментальне і фізичне здоров’я та методи їхньої корекції. Альтернативний погляд на проблему з позиції психіатра і психолога» представив доктор психологічних наук, професор, начальник Навчально-наукового інституту воєнної історії Національного університету оборони України Василь Ілліч Осьодло та кандидат медичних наук, доцент кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського національного медичного університету Ірина Федорівна Тєрьошина.

Як зазначив Василь Ілліч Осьодло, стрес виникає, коли гомеостаз організму перебуває під загрозою, а стресові фактори включають надмірну дію і фізичних, і психологічних чинників або їхнє поєднання. Однак саме стресовий механізм реакції на загрозу дав організму можливість еволюціонувати і пристосуватися до навколишнього середовища. Залежно від тривалості та інтенсивності стресових факторів, цей процес може призвести до сприятливих або шкідливих наслідків. У клінічній практиці часто спостерігається певна кореляція між психологічним профілем, психологічним станом, стилем життя і діагностованими хворобами у пацієнта, тому питання профілактики та розпізнавання наслідків стресу є надзвичайно важливим.

Адаптивна реакція на стрес полягає у мобілізації енергії, натомість розлади, пов’язані зі стресом, можуть проявлятися як міопатія, зниження працездатності та підвищення ризиків розвитку цукрового діабету серед дорослого населення. Надмірна дія стресових факторів безпосередньо впливає на роботу шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Її характерні риси:

підвищення ризику розвитку виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки;
зниження репаративних можливостей слизової оболонки ШКТ;
підвищення ризику ожиріння.

Серед супутніх проявів виділяють схильність до розвитку гіпертонічної хвороби на фоні стресових ситуацій, пригнічення росту в дітей та розлади, пов’язані з репродуктивною системою.

Зі свого боку, нервова система реагує на стрес надмірної інтенсивності припиненням утворення нових нейронних зв’язків, підвищенням рівня тривоги, виснаженням дофаміну та депресивними розладами. У відповідь на дію стресових чинників можуть формуватися певні механізми захисту, що мають назву «фактори стресостійкості». Залежно від рівня організації функціональної одиниці соціуму розрізняють такі фактори:

індивідуального рівня;
на рівні родини;
професійні;
на рівні суспільства.

До індивідуальних факторів стресостійкості належать:

особистісні характеристики,
емоційне виснаження,
відчуття передбачуваності та контролю,
зміна поколінь.

Особи, які характеризуються емоційною лабільністю, ворожою налаштованістю до навколишніх людей, нетерпимістю та занадто багато часу присвячують трудовій діяльності, мають підвищену схильність до розвитку серцево-судинних захворювань. Це приклад особистісних характеристик та їхнього впливу на розвиток соматичних захворювань. Ще одним механізмом індивідуального реагування на стрес є емоційне виснаження. Воєнні дії безпосередньо впливають на емоційну сферу населення. Згідно зі статичними даними соціального проєкту «Ти як?», 86% респондентів впевнені, що свідки воєнних дій можуть мати у майбутньому ментальні розлади. Цей показник досягає 91% серед тих, хто безпосередньо брав участь у збройних конфліктах. На сьогодні кожен другий українець має значне погіршення емоційного стану порівняно із самопочуттям три роки тому. 57% опитаних осіб, що не постраждали від війни, зазнають труднощів, які впливають на повсякденну діяльність. Цей показник становить 74% у осіб, які є жертвами воєнних дій. Останні значно частіше відчувають страх, неспокій та мають порушення сну. Доповідач підкреслив, що у разі емоційного виснаження надзвичайно важливо знаходити ресурси, щоб відновлювати емоційне тло і рівень енергії.

! Під час роботи з наслідками стресу і корекцією психоемоційного стану варто працювати з кожним складником для відновлення ресурсів нервової системи та працездатності. З цією метою медикаментозна терапія демонструє позитивні ефекти впливу, допомагаючи знизити рівень тривоги, напруження та соматичних проявів стресу.

У наукових роботах чимало уваги присвячено ролі зміни поколінь як складника індивідуальних факторів стресостійкості (теорія поколінь Нейла Хоува (Neil Howe) і Вільяма Штрауса (William Strauss), викладена 1991 р.). Кожне покоління має певний набір особливих факторів зовнішніх чинників, які впливали на спосіб життя і виховання. У клінічній практиці це має відображення у виборі підходів до терапії та встановлення комплаєнсу, оскільки різні покоління мають певні характерні риси світосприйняття. Як варіант, під час першого контакту з пацієнтом доречно провести невелике інтерв’ю для уточнення причин, часу, подій і наслідків впливу стресових факторів. Це дасть змогу відстежити зміни стану пацієнта і підібрати ефективні методи терапії відповідно до його співпраці із клініцистом.

До факторів стресостійкості на рівні родини зараховують емоційні зв’язки (спільний відпочинок, дозвілля), спілкування, емоційну близькість, підтримку близьких, готовність (адаптацію) до змін. Соціальні зв’язки та родинне спілкування мають особливе значення під час війни. 33% респондентів, які не постраждали безпосередньо під час бойових дій, покладаються на емоційну підтримку родини. Серед тих, хто має досвід участі у бойових діях чи є їхнім свідком, 66% розраховують на сім’ю як основне джерело підтримки. Серед професійних факторів стресостійкості виділяють позитивний командний клімат, організовану командну роботу, згуртованість. Фактори стресостійкості на рівні суспільства: згуртованість у громаді; зв’язки з іншими людьми; соціальна підтримка.

Стрес-фактори, які мають найбільший вплив на психічне здоров’я:

воєнні дії;
світові економічні проблеми;
наслідки пандемії COVID‑19.

Серед внутрішніх чинників, які можуть спричинити порушення психологічного стану, найтяжчими є втрата близьких, розрив сімейних стосунків, труднощі у професійному житті.

Вимоги нового інформаційного середовища, прагнення до особистого вдосконалення, професійної реалізації, відповідності сучасним напрямкам соціуму можуть додатково негативно вплинути на психологічний стан людини. Збереження сім’ї як основної опорної категорії в умовах війни та міграції є надзвичайно важливим елементом психологічної адаптації під час надмірного впливу стресових факторів.

Виділяють такі шляхи відновлення ментального здоров’я (за спаданням ефективності):

фізичні вправи;
час, проведений з іншими людьми;
час, проведений на природі;
хобі або власні інтереси;
подорожі та відпустки;
час, проведений із тваринами;
робота;
перегляд телевізора;
допомога іншим людям;
час, проведений у соціальних мережах.

Стресові фактори впливають на всі складники ментального здоров’я. Тож для відновлення працездатності та підтримки нервової системи в умовах виснаження власних ресурсів потрібна якісна медикаментозна корекція. Натуральний рослинний препарат Релаксил (виробництво компанії «Київський вітамінний завод») містить у складі діючі речовини валеріани, м’яти та меліси, які безпечно та ефективно допомагають нервовій системі долати наслідки стресу.

Як зазначила Ірина Федорівна Тєрьошина, тривала війна в Україні значно виснажила ресурси психосоматичної адаптації населення. Це призвело до значного зростання порушень фізичного та психічного здоров’я українців. Частота психосоматичних порушень коливається від 15 до 60% серед загальної популяції українців, а в пацієнтів при первинному зверненні до лікаря – від 30 до 57%. За даними ВОО3, 15% дорослих страждають на психосоматичні розлади з боку ШКТ, а в гастроентерологічних стаціонарах цей показник досягає 50%. Взаємозв’язок між психоемоційним станом і соматичними порушеннями може бути представлений у вигляді таких реакцій:

нозогенії: реакція пацієнтів на стрес, який пов’язаний із розвитком важкого соматичного захворювання і необхідністю тривалої соматотропної терапії;
реакції екзогенного типу: належать до категорії соматичних психозів;
соматоморфні реакції: формуються без участі соматичної патології в межах появи невротичного або конституційного регістру;
психосоматичні розлади: стрес є тригером соматичного захворювання.

Як наслідок, нозогенії значно обтяжують перебіг основного захворювання. Часом психічні розлади, які супроводжують соматичну патологію, потребують першочергової допомоги. ШКТ є стресовим органом, функціональні порушення якого можуть потребувати проведення специфічної терапії. Функціональні розлади ШКТ, які найчастіше мають психосоматичне походження, включають такі патології:

функціональна диспепсія;
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
дисфункція жовчного міхура та сфінктера Одді;
постхолецистектомічний синдром;
синдром подразненого кишечника;
функціональна діарея;
функціональний закреп;
функціональний метеоризм.

В літературних джерелах неодноразово був підтверджений зв’язок між стресом і перебігом запальних захворювань кишечника. Наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона тісно пов’язані зі стресом. Психологічний стан при цих патологіях достовірно корелює із тяжкістю захворювання, кількістю загострень та інтенсивністю перебігу.

Взаємозв’язок між станом ШКТ і нервовою системою залежить від функціонування осі «кишечник – мозок», яка складається з кількох елементів:

нервова регуляція: система, що складається із центральної нервової системи (ЦНС), ентеральної нервової системи, вегетативної нервової системи, а також нейронів ендокринної та імунної систем, мікрофлори кишечника, які пов’язані між собою нейрогуморальними зв’язками;
гуморальна регуляція: нервова система тісно пов’язана з ендокринною системою, яка виробляє гормони, що впливають на відчуття голоду та насичення;
емоційний фон: кишково-мозкова вісь має двонаправлений зв’язок між ЦНС та ентеральною нервовою системою. Ця система інтегрує прямі та непрямі шляхи між когнітивними, емоційними центрами мозку та периферичними кишковими функціями.

Виділяють п’ять основних механізмів впливу стресу на функціонування ШКТ:

дія на гладку мускулатуру: під впливом стресу виникають спазми стінки шлунка і кишечника. Це може викликати біль, дискомфорт, здуття та зміну частоти випорожнень;
зміни моторики: в умовах підвищеного вироблення кортизолу кишечник може прискорювати/сповільнювати моторику, що проявляється діареєю або закрепом;
порушення секреції: при хронічному стресі організм може виробляти менше або більше соляної кислоти. Це підвищує ризики розвитку виразкової хвороби і печії;
зміни мікрофлори: тривалий стрес і викликані ним зміни в імунній системі можуть призвести до дисбалансу корисних і шкідливих бактерій в кишечнику, провокуючи розвиток дисбактеріозу;
зниження імунітету: функціонування імунної системи безпосередньо залежить від стану мікрофлори. Під час стресу знижуються захисні властивості ШКТ, що підвищує сприйнятливість організму до інфекцій.

У клінічній практиці необхідно пам’ятати про певні категорії симптомів порушення роботи ШКТ, які провокують дію стресових факторів, зокрема:

зміну апетиту: певна категорія людей «заїдає» стрес, що позначається на їхній харчовій поведінці, інша – втрачає інтерес до їжі. Обидва клінічних варіанти негативно впливають на роботу ШКТ та призводять до коливань ваги;
постійний біль в животі: ниючий біль у верхній або нижній частині живота, який посилюється під час емоційних переживань, може свідчити про психосоматичну природу проблеми;
порушення випорожнень (діарея, закреп): ці зміни найчастіше пов’язані з перистальтикою. Якщо такі порушення переходять у хронічну форму, можливі такі наслідки, як зневоднення чи інтоксикація;
печію, відчуття печіння у стравоході: часте підвищення кислотності шлунка під впливом стресу може стати причиною гастриту, рефлюксу і неприємного відчуття за грудиною;
нудоту і блювання: під впливом сильних емоцій (страх, хвилювання) деякі люди можуть відчувати раптові напади нудоти, блювання, що свідчить про різкий спазм і порушення роботи ШКТ.

! Мозок і ШКТ постійно взаємодіють: будь-які порушення з боку однієї ланки призводять до дисфункції іншої. Головне завдання клініциста – розірвати це зачакловане коло і нормалізувати стан пацієнта.

Медична допомога і профілактика психосоматичних та соматопсихічних розладів поділяються на декілька категорій:

первинна: полягає у ранньому виявленні чинників, які сприяють появі психосоматичних розладів, а також ефективному лікуванні соматичних захворювань, призначенні заходів для запобігання соматопсихічних розладів;
вторинна: лікувальні та соціальні заходи, спрямовані на запобігання рецидивам як соматичної патології, так і пов’язаних з нею психічних відхилень. Для цього паралельно із заходами, що стосуються соматичної сфери, проводять підтримувальні курси психокорекції в амбулаторних чи стаціонарних умовах;
третинна: проводять заходи з усунення або дезактуалізації означених ситуацій (стресорів), переорієнтації особистості на позитивні соціальні аспекти.

Психологічна підтримка та психоосвіта за допомогою різноманітних психологічних методик і освітніх заходів також сприяють підвищенню ефективності терапії психічних порушень. Психотерапевтична підтримка може здійснюватись як групова, когнітивно-поведінкова терапія, художня терапія та заняття із тваринами. Доповідачка звернула увагу, що в умовах воєнних дій і завантаженості профільних спеціалістів психотерапевтичні методики підтримки не завжди доступні для пацієнтів. Іноді пацієнти можуть упереджено ставитися до психокорекції стану. Єдиним дієвим і доступним її методом є медикаментозна підтримка. Призначення ефективних препаратів за показаннями дають змогу проводити:

профілактику впливу стресу на ШКТ;
профілактику впливу захворювань ШКТ на емоційний стан (стабілізація емоційного стану після встановлення діагнозу);
усунення неврозоподібних проявів на початковому етапі розвитку патології;
корекцію психоемоційного стану без ризиків ускладнень та погіршення здоров’я.

Лікування можна розпочати з рослинних препаратів із високим профілем безпеки. Також пацієнти прихильніше ставляться до лікування засобами на основі нехімічних (на їхній погляд) діючих речовин. При терапії рослинними препаратами потенційний ефект може бути навіть більш стійкий, аніж у разі призначення традиційних засобів, з причини кращого комплаєнсу. Релаксил є ефективним рослинним препаратом для профілактики та лікування наслідків стресу. Трикомпонентний склад забезпечує збалансований вплив на нервову систему. Валеріана у складі препарату Релаксил має такі властивості: седативний ефект; заспокоює ЦНС і пригнічує її збудливість; сприяє зниженню артеріального тиску і покращує діяльність серцево-судинної системи; стимулює роботу ШКТ; жовчогінна дія. Валеріана також є природним спазмолітиком, тому використовується для послаблення скорочень гладкої мускулатури.

Ефект від м’яти у складі препарату: седативна, снодійна дія; розширює коронарні судини і покращує кровопостачання міокарду; підвищує секрецію залоз ШКТ; зменшує нудоту; стимулює відтік жовчі і покращує апетит; нормалізує роботу кишечника завдяки впливу на моторику.

Меліса як діюча речовина володіє такими властивостями: заспокійлива, спазмолітична, гіпотензивна дія; сповільнює частоту дихання, сприяє сповільненню частоти серцевих скорочень; покращує когнітивні функції; зменшує тривогу і нормалізує сон; зменшує біль та дискомфорт у животі при функціональних розладах; зменшує нудоту; полегшує перебіг передменструального синдрому. Меліса також здатна стимулювати виділення травних ферментів, що сприяє нормалізації роботи ШКТ.

У пацієнтів, які отримують інші психоактивні препарати, за умови відміни нейролептиків, анксіолітиків, антидепресантів, призначення рослинних засобів дає змогу уникнути проявів медикаментозної залежності від цих речовин. Релаксил є ефективною альтернативою бензодіазепінам та барбітуратам. Основними показаннями для застосування препарату є неврози, які супроводжуються нервовим збудженням, неспокоєм, психоемоційним напруженням та розладами сну. Дорослим і дітям віком від 12 років рекомендовано приймати Релаксил по 2 капсули двічі на добу, а у разі диссомнії – 2 капсули за 1 годину до сну. Релаксил може успішно використовуватися на первинному етапі медичної допомоги при зверненні пацієнта до психіатра, оскільки володіє заспокійливою та седативною дією. Як відомо, до 80% звернень із порушеннями психоемоційного стану не потребують призначення системної психіатричної терапії, тому Релаксил може бути безпечною та ефективною альтернативою корекції стану пацієнта.

Отже, стрес впливає на розвиток багатьох соматичних захворювань, зокрема органів ШКТ. В організмі людини постійно функціонує вісь «мозок – кишечник», яка відображає щільний зв’язок між станом внутрішніх органів і психологічними процесами. Під час лікування захворювань ШКТ необхідно завжди враховувати стресовий фактор. Профілактичні та лікувальні заходи мають бути спрямовані на нормалізацію психологічного стану пацієнта. Використання безпечних рослинних медичних препаратів слугує ефективним інструментом нормалізації роботи ЦНС в умовах надмірного впливу стресових факторів.

Підготувала Катерина Пашинська

Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 1 (75) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Гастроентерологія. Гепатологія. Колопроктологія» № 1 (75) 2025 р.