Неамбулаторна ортопедична хірургія Європейські рекомендації з періопераційної профілактики венозної тромбоемболії: перше оновлення
Клінічні рекомендації
26 листопада, 2024
Венозна тромбоемболія (ВТЕ) є класичним ускладненням ортопедичної та травматологічної хірургії. Традиційно профілактика ВТЕ ґрунтувалася на рутинному призначенні потужних антикоагулянтів. Останнім часом визнання ятрогенних ускладнень антикоагулянтної терапії, поява процедур швидкого відновлення після операції та, як наслідок, припущення щодо зниження ризику післяопераційної ВТЕ призвели до більш загального розгляду балансу користі/ризику профілактики за допомогою антикоагулянтних препаратів.
Вплив метаболічного синдрому та запалення на формування й прогресування ДГПЗ. Патогенетичне обґрунтування використання екстракту Serenoa repens
Низькопрогредієнтне запалення є унікальним патологічним процесом, який є основою патогенезу й прогресування більшості захворювань передміхурової залози (ПЗ), зокрема хронічного простатиту (ХП) та доброякісної гіперплазії ПЗ (ДГПЗ), а також вважається предиктором виникнення простатичної інтраепітеліальної неоплазії (PIN). Численні клінічні, епідеміологічні, гістологічні та молекулярно-патологічні дослідження підтверджують тісний зв’язок між інтенсивністю запалення в тканині ПЗ і прогресуванням ДГПЗ, асоційованої із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ). Наукові дослідження підтверджують, що два надзвичайно поширених у світовій популяції захворювання — метаболічний синдром (МС) і цукровий діабет (ЦД) здатні значно підвищувати ризик розвитку та посилення СНСШ/ДГПЗ. Провідним патогенетичним чинником МС вважається інсулінорезистентність, і цей стан може різко інтенсифікувати процеси прогресування ДГПЗ. Підвищені рівні інсуліну в умовах інсулінорезистентності спричиняють надлишкову стимуляцію печінки до вироблення інсуліноподібного фактора росту (IGF), який зв’язує рецептор інсуліну, а останній опосередковує збільшення об’єму ПЗ в умовах дерегуляції метаболізму андрогенів і факторів росту. Місцеві стромально-епітеліальні взаємодії відіграють вирішальну роль у процесі гіперплазії та зростанні об’єму простати у хворих на ДГПЗ
Стресове нетримання сечі – 2024
Думка фахівця
23 листопада, 2024
Нетримання сечі (НС) є поширеною урологічною патологією з наслідками, які часто носять хронічний, виснажливий характер і чинять серйозний негативний вплив на якість життя. Відомо, що у світі від НС страждає кожна третя жінка і кожен п’ятий чоловік, при цьому пацієнти неохоче звертаються по медичну допомогу. Загалом, проблемі НС приділяється недостатньо уваги в медичних колах, а наукові дослідження за участю даної категорії хворих недостатньо фінансуються. Навіть у разі встановлення діагнозу більшість пацієнтів не отримують належного лікування. На конгресі Асоціації урологів України, який проходив 13-15 червня, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут урології ім. академіка О.Ф. Возіанова НАМН України», завідувач відділу реконструктивної та геріатричної урології, доктор медичних наук, професор Олександр Владиславович Шуляк представив доповідь, у якій висвітлив сучасні тенденції лікування стресового НС
Можливості корекції еректильної дисфункції у пацієнтів із серцево-судинними ризиками
Клінічне дослідження
23 листопада, 2024
Еректильна дисфункція (ЕД) – поширене явище серед чоловіків із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), що ускладнює лікування через можливі ризики та медикаментозну взаємодію. Пропонуємо до вашої уваги результати дослідження КАЯК+, присвяченого вивченню ефективності аванафілу (Аваналав) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і помірним зниженням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Учасники були розподілені на групу прийому аванафілу та контрольну групу, яка не отримувала лікування ЕД. Протягом трирічного періоду спостереження було виявлено, що терапія аванафілом суттєво покращує показники за опитувальником Міжнародного індексу еректильної функції (IIEF‑5). Крім того, спостерігалася тенденція до поліпшення показника ШКФ із незначними змінами артеріального тиску (АТ).
Аваналав демонструє безпечність та ефективність у пацієнтів із ССЗ, позитивно впливає на якість статевого життя без значного ризику для серцево-судинної системи.
Феномен інгібіторів НЗКТГ‑2: вплив на нирки
Огляд подій
23 листопада, 2024
За матеріалами конференції
Хронічна хвороба нирок: погляд уролога та нефролога (KDIGO 2024, EAU 2024)
Під терміном «хронічна хвороба нирок» (ХХН) розуміють групу захворювань, які напряму або опосередковано призводять до порушення функції нирок та прогресивного зниження їхньої фільтраційної здатності. Збільшення діагностування ХХН пов’язане як зі старінням населення, так і зі зростанням частоти захворювань, які опосередковано впливають на стан нирок. Уже другий рік поспіль на платформі МедЕксперт проводиться масштабна медична подія, присвячена Всесвітньому дню нирки (World Kidney Day). За прогнозами вчених, до 2040 року летальність від захворювань нирок може увійти до першої п’ятірки причин смертності населення планети, при цьому діагностика ХХН досі залишається на недостатньому рівні серед суміжних спеціалістів
Еректильна дисфункція: сучасний стан проблеми
Чоловіче здоров’я залишається нагальною проблемою сьогодення, яка останнім часом значно «помолодшала». Причиною тому є й екологічні чинники, і стресові ситуації сучасного життя, і доволі поширені в суспільстві шкідливі звички. Від розладів статевої функції страждає велика частка чоловічої популяції, а тому їх лікування потребує нових, більш ефективних і гнучких підходів.
Про сучасні принципи менеджменту пацієнтів з еректильною дисфункцією (ЕД) розповів президент Української асоціації андрології та cексуальної медицини, доктор медичних наук, професор Микола Іванович Бойко
Конгрес Асоціації урологів України — 2024: новітні досягнення в діагностиці та лікуванні урологічної та онкоурологічної патології
Огляд подій
23 листопада, 2024
За матеріалами конференції
Синдром хронічного тазового болю у світлі нової хвилі COVID‑19
Хронічний простатит (ХП) є найпоширенішим урологічним діагнозом серед пацієнтів молодше 50 років і третім найбільш часто діагностованим урологічним захворюванням у чоловіків [1]. Ситуація ускладнюється нещодавнім спалахом нової хвилі COVID‑19 в Україні та світі, оскільки цей вірус здатний викликати не лише загострення хронічних захворювань, зокрема ХП, а й спричиняти розвиток нових випадків недуги. Негативний вплив цього вірусу на тканини ПЗ здійснюється через прозапальні шляхи, викликані пригніченням протизапального ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (ACE2) і підвищенням регуляції ангіотензину II [2]. Рекомендації Європейської асоціації урології (EAU) щодо менеджменту синдрому хронічного тазового болю (СХТБ), чинні у період пандемії COVID‑19, визначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) як ефективну лікувальну опцію для зменшення болю та запалення
Роль мікроорганізмів, що утворюють біоплівки, у виникненні патології носа та лімфоглоткового кільця: шляхи корекції біоценозу
Клінічне дослідження
22 листопада, 2024
Стрімкий розвиток стійкості мікроорганізмів до антибіотиків є складною проблемою біології та медицини [1, 2]. Протягом останніх років щоразу більша увага приділяється вивченню механізмів і причин розвитку антибіотикорезистентності та шляхам її подолання [3]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та за результатами численних наукових досліджень, суттєво зростає значення умовно-патогенних мікроорганізмів у розвитку інфекційних ускладнень, що обумовлено високим ступенем їхньої стійкості до протимікробних препаратів.
Біль у шиї: погляд ревматолога
Біль у шиї – одна з найпоширеніших скарг, з якими звертаються пацієнти до лікарів різних спеціальностей, зокрема до неврологів і ревматологів. Він може бути наслідком як м’язових перенапружень, так і серйозних дегенеративних змін в опорно-руховій системі, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування. На науково-практичній конференції «XVI Нейросимпозіум», яка нещодавно відбулася у Львові, погляд ревматолога на біль у шиї представила керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), президент Української асоціації остеопорозу, доктор медичних наук, професор Наталія Вікторівна Григор’єва.
Ацетилсаліцилова кислота для профілактики атеросклеротичних серцево-судинних захворювань: яка її роль сьогодні?
Тридцять років тому співтовариство дослідження антитромбоцитарної терапії (Antiplatelet Trialists’ Collaboration) опублікувало огляд 145 рандомізованих досліджень тривалої антитромбоцитарної терапії для запобігання смерті, інфаркту міокарда (ІМ) та інсульту (судинних подій) у різних категорій пацієнтів (BMJ 1994; 308: 81-106). Найширше протестованим антиагрегантним режимом була ацетилсаліцилова кислота (АСК) у дозі 75-325 мг/добу. Дослідники не знайшли жодних доказів того, що вища доза АСК або будь-який інший антиагрегантний режим виявився ефективнішим, ніж низькі дози АСК. Приблизно в той самий час один із ключових дослідників Карло Патроно опублікував оглядову статтю «АСК як антитромбоцитарний препарат», де дійшли такого висновку: «Чинні рекомендації щодо одноразової навантажувальної дози від 200 до 300 мг із подальшою щоденною дозою від 75 до 100 мг базуються на клінічних даних, що ця доза є такою самою ефективною, як і вищі дози, а також безпечнішою за вищі дози». Крім того, експерт додав, що ефективність дешевого препарату, як-от АСК, у запобіганні від ⅕ до ⅓ всіх важливих серцево-судинних подій не має перешкоджати спробам фармацевтичної індустрії розробити ефективніші антитромботичні препарати, оскільки значна частка цих явищ продовжує виникати, незважаючи на наявну наразі терапію (Patrono C. N Engl J Med 1994; 330: 1287-94).
