2 квітня, 2025

Досвід застосування фенібуту в клінічній практиці: механізми дії, переваги й безпека

Стрес, постійні переживання за здоров’я й життя своє та близьких… Обстріли, повітряні тривоги, загибелі та поранення українців – військових і цивільних – тримають у постійній напрузі. Адже небезпека поруч, і варто завжди бути напоготові. Попри все, сон залишається базовою потребою людини, як їжа та вода. Надзвичайно важливо спати регулярно та принаймні сім годин на добу. Однак часто тривожність і стрес не дають заснути. Своєю чергою на тлі поганого сну виникає підвищений ризик розвитку хронічних патологій, як-то цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, інсульт, гіпертонія, ожиріння, автоімунні порушення, психічні розлади. Зокрема, поширеність тривожних розладів у сучасному суспільстві важко переоцінити. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), приблизно 264 млн людей у світі страждають на тривожні розлади, що робить їх однією із найпоширеніших проблем психічного здоров’я. Тому пошук ефективних седативних, анксіолітичних засобів наразі актуальний як ніколи.

Фенібут (β-феніл-γ-аміномасляної кислоти гідрохлорид) – це депресант центральної нервової системи (ЦНС) з унікальним профілем фармакологічної дії. Він використовується у клінічних умовах для лікування таких станів, як тривога, безсоння та інших неврологічних розладів.

За хімічною будовою фенібут є модифікованою формою γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) – основного гальмівного нейромедіатора в мозку. ГАМК відіграє вирішальну роль у зниженні збудливості нейронів, що своєю чергою сприяє регулюванню настрою, зниженню тривожності та покращенню сну. Однак сама ГАМК не може легко подолати гематоенцефалічний бар’єр, що обмежує її прямий вплив на функцію мозку.

Щоб усунути дані обмеження, фенібут був синтезований шляхом додавання фенільного кільця до молекули ГАМК. Це дозволяє їй ефективніше долати гематоенцефалічний бар’єр. Далі фенібут зв’язується із ГАМК-рецепторами, зокрема ГАМК_В-рецепторами, що зумовлює седативні, анксіолітичні та міорелаксантні ефекти. Крім того, за даними деяких досліджень, фенібут може модулювати активність дофамінових рецепторів, що сприяє поліпшенню настрою (Bartholdi, 2025).

Вплив фенібуту на мозок

Вплив фенібуту на мозок можна розділити на дві основні категорії. Насамперед це анксіолітична і седативна дія: шляхом посилення ГАМК-ергічної активності препарат зменшує тривогу, сприяє розслабленню і покращує якість сну. Ці ефекти роблять його популярним серед пацієнтів, які шукають полегшення від соціальної, генералізованої тривоги або безсоння. Крім того, це когнітивна й ноотропна дія: на додаток до заспокійливих властивостей фенібуту, деякі повідомлення свідчать про покращення когнітивних функцій, як-то підвищення концентрації уваги, пам’яті та мотивації. Ці ноотропні ефекти, ймовірно, пов’язані з модуляцією препаратом дофамінових шляхів, а також його здатністю зменшувати тривогу та психічне напруження, що може опосередковано підвищувати когнітивну діяльність.

P. Chan (2024) в огляді літератури детально розглянув ноотропний вплив фенібуту, а також як саме механізм його дії втілюється у клінічних ефектах. Потенціал фенібуту як ноотропу полягає в його здатності зменшувати тривогу, покращувати настрій і когнітивні функції в умовах стресу або розумової втоми. Хоча цей препарат не вважається традиційним ноотропом, його вплив на настрій і тривогу може створити середовище для оптимізації когнітивних функцій.

Ноотропні переваги фенібуту

Основні ноотропні переваги фенібуту включають:

Зменшення тривожності. Фенібут використовується як анксіолітик. Зв’язуючись із рецепторами ГАМК_В, він допомагає знизити надмірне збудження нейронів, що сприяє відчуттю спокою та зменшенню проявів тривоги. Таке зниження рівня тривожності може поліпшити когнітивні здібності, особливо у стресових ситуаціях.
Поліпшення настрою. Потенційний вплив фенібуту на рецептори дофаміну може сприяти покращенню настрою та зменшенню відчуття пригніченості. Деякі пацієнти повідомляють, що після його приймання почуваються більш позитивними, мотивованими та соціально залученими.
Покращення якості сну. Седативні властивості фенібуту можуть допомогти людям, які борються із безсонням або поганою якістю сну. Кращий сон також опосередковано підвищує когнітивні функції, консолідацію пам’яті та загальну розумову працездатність.
Підвищення когнітивних функцій в умовах стресу. Заспокійливий ефект фенібуту сприяє покращенню когнітивних функцій у разі стресу високого рівня. Наприклад, люди, які відчувають соціальну тривогу або тривогу стосовно продуктивності, повідомляють, що приймання препарату дозволяє їм залишатися спокійними та зосередженими; це допомагає у прийнятті рішень і поліпшує ясність розумової діяльності.
Збільшення соціальної впевненості. Фенібут допомагає пацієнтам почуватися більш розслабленими та соціально впевненими, особливо в ситуаціях, які зазвичай викликають тривогу, як-то публічні виступи чи соціальні взаємодії. Цей підвищений комфорт може поліпшити спілкування, міжособистісні стосунки та загальну соціальну ефективність.
Підвищення стійкості до стресу. Здатність фенібуту зменшувати як психічний, так і фізичний стрес може покращити загальну стійкість до стресу. Зниження рівня кортизолу та мінімізація наслідків хронічного стресу допомагають пацієнтам залишатися спокійними та зосередженими у складних умовах, сприяють довгостроковому поліпшенню когнітивного здоров’я та емоційного благополуччя.

Безпека застосування фенібуту

Останнім часом ширяться дискусії щодо безпеки застосування фенібуту. Здебільшого ці повідомлення стосуються неконтрольвоаного обігу препарату через мережу інтернет.

Із метою уникнути спекуляцій та зловживань, E. Kupats et al., (2020) узагальнили наявну інформацію щодо повідомлень про випадки залежності та інтоксикації фенібутом, а також дані з безпеки, отримані у процесі клінічних досліджень. Автори включили 14 звітів про випадки залежності та інтоксикації (16 пацієнтів) та проаналізували 11 клінічних випробувань фенібуту (583 пацієнти). Клінічні симптоми у звітах про побічні ефекти включали серцево-судинні порушення, безсоння, тривогу і збудження, галюцинації та пригнічений рівень свідомості. Тут слід взяти до уваги, що у перелічених випадках дози, які застосовувалися (0,5‑100 г/добу), були значно вищими за рекомендовану добову дозу (0,25‑2 г/добу).

Аналіз несприятливих явищ фенібуту, описаних у клінічних дослідженнях, показав, що вони спостерігалися лише у 5,66% пацієнтів, а найпоширеним була сонливість (1,89%). Поточний систематичний огляд надає переконливі докази того, що в терапевтичних дозах фенібут безпечний і добре переноситься із незначними побічними ефектами.

Вельми цікавою у контексті подальших досліджень і потенційних сфер застосування фенібуту є робота E. Vavers et al. (2016) «Нейропротекторні ефекти R-фенібуту після вогнищевої ішемії головного мозку». Слід зазначити, що R-фенібут (3R)-феніл‑4-аміномасляна кислота) є оптично чистою та фармакологічно активною формою рацемічного фенібуту, котрий є агоністом рецептора ГАМКВ та α2-δ-субодиниці ліганду потенціалзалежних кальцієвих каналів. Метою даного дослідження було перевірити вплив R-фенібуту на моторні, сенсорні і тактильні функції та гістологічні результати у щурів після транзиторної оклюзії середньої мозкової артерії (СМА).

У цьому дослідженні СМА індукували введенням філамента (f-СМА) або мікроін’єкцією ендотеліну‑1 (ET1-СМА) у самців щурів. R-фенібут вводили у дозах 10 і 50 мг/кг протягом 14 днів при f-СМА або 7 днів при ET1-СМА. Для оцінки сенсомоторної, тактильної та пропріоцептивної функцій використовували тести вібрації на розміщення кінцівок. Кількісну зворотно-транскриптазну полімеразну ланцюгову реакцію застосовували для виявлення експресії генів нейротрофічного фактора мозку та фактора росту ендотелію судин у пошкодженій півкулі мозку. Як f-СМА, так і ET1-СМА призводили до статистично значущих порушень сенсомоторної функції та інфаркту мозку.

За результатами, R-фенібут у дозі 10 мг/кг значно покращував гістологічні результати на 7-й день у моделі ET1-СМА. Лікування R-фенібутом по 50 мг/кг суттєво зменшувало об’єми ураження мозку в ушкодженій півкулі як при f-СМА, так і при ET1-СМА. У тварин, які отримували R-фенібут, спостерігалася тенденція до відновлення тактильної та пропріоцептивної стимуляції при виконанні тесту вібрації на розміщення кінцівок. Після лікування R-фенібутом у дозі 50 мг/кг у пошкодженій півкулі мозку було виявлене статистично значуще підвищення експресії генів нейротрофічного фактора мозку та фактора росту ендотелію судин.

Таким чином, у сукупності отримані дані свідчать про нейропротекторну активність R-фенібуту в експериментальних моделях інсульту. Ці ефекти можуть бути пов’язані з модулювальним впливом препарату на ГАМКВ-рецептори та α2-δ-субодиницю потенціалзалежних кальцієвих каналів.

Одним із найвідоміших і найпопулярніших лікарських засобів, що містять фенібут, на вітчизняному фармацевтичному ринку є Біфрен^® компанії Acino (у вигляді капсул по 0,25 г фенібуту). Біфрен^® повністю відповідає усім світовим стандартам якості та при цьому є одним із найдоступніших препаратів фенібуту в Україні. Його середня добова доза становить 0,75‑1,5 г, курс лікування – 4‑6 тижнів із можливістю повторення за потреби 2‑3 рази на рік (Бурчинський, 2020).

Ефективність і безпеку Біфрену вивчали у національному дослідженні БАЛАНС, метою якого було оцінити поширеність психосоматичної патології серед хворих. Загалом було залучено 25 168 пацієнтів терапевтичного профілю (36,8% – чоловіки), котрі страждали на нейроциркуляторну дистонію, артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця. Після обстеження було встановлено, що 78% осіб потребували застосування протитривожного препарату; їм було призначено Біфрен^® у дозі 250 мг 2‑3 рази на добу протягом 20‑30 діб. Після завершення лікування переважна більшість пацієнтів (98%) відзначила суттєве зменшення психоемоційних порушень (Морозова, 2021).

Отже, Біфрен^® продемонстрував доцільність його призначення як монотерапії, а також включення до схем лікування всіх основних форм патології, за яких показане застосування фенібуту.

Підготувала Наталія Нечипорук

UA-BIFR-PUB-032025-148

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 1 (72) 2025 р.