2 квітня, 2025
Антисептики у сучасній медицині: особливості застосування та значення в еру антибіотикорезистентності
У ХХІ столітті тема антисептиків набула особливої актуальності через стрімке зростання антибіотикорезистентності та глобальні епідемічні загрози. Антибіотики, які раніше вважалися панацеєю від бактеріальних інфекцій, поступово втрачають свою ефективність. За даними ВООЗ, щорічно близько 5 млн летальних випадків пов’язані з антибіотикорезистентністю, з них 1,27 млн є прямим наслідком стійкості бактерій до ліків [1]. Прогнози ще тривожніші: очікується, що в період із 2025 по 2050 рік інфекції, стійкі до антибіотиків, спричинять понад 39 млн прямих смертей та 169 млн непрямих [2].
Ситуація ускладнюється глобальними епідемічними загрозами, як-от пандемії, які виявляють уразливість систем охорони здоров’я та актуалізують необхідність ефективних заходів інфекційного контролю. У таких умовах антисептики стають невід’ємною складовою превентивної медицини. Вони забезпечують швидке та широке знищення мікроорганізмів на поверхні шкіри й слизових оболонок, запобігаючи розвитку інфекцій та знижуючи потребу в застосуванні антибіотиків. Це особливо важливо з огляду на зростання резистентності, оскільки використання антисептиків може стримувати поширення стійких штамів і підтримувати ефективність наявних антибактеріальних препаратів.
Історія застосування антисептиків: від давнини до сучасної медицини
Антисептики є одним із найдавніших засобів боротьби з інфекціями. Задовго до відкриття мікроорганізмів люди використовували природні речовини для знезараження ран і лікування захворювань. Історія застосування цих засобів – це літопис спостережень, експериментів і наукових проривів, які заклали основу сучасної антисептики.
Антисептики в давніх цивілізаціях
У Стародавньому Єгипті лікарі вже використовували мед, вино та мідь для обробки ран [3]. Відомі папіруси, зокрема папірус Еберса (XVI ст. до н. е.), описують застосування смол і рослинних екстрактів для знищення «злих духів», які, як тепер відомо, могли бути патогенними бактеріями [4].
У Стародавній Греції Гіппократ рекомендував промивати рани вином й оцтом [5], а в Римській імперії лікарі, зокрема Гален, застосовували кип’ячену воду та олії для обробки пошкоджень [6]. Також в античній медицині активно використовували срібло та мідь як знезаражувальні засоби [7, 8].
У середньовічній Європі в періоди епідемій чуми й інших інфекційних хвороб широко застосовували пахучі смоли, трави та сірку, проте без розуміння їхнього справжнього механізму дії [9]. У східній медицині (Китай, Індія) популярними були екстракти алое, куркуми, імбиру та інших природних речовин із протимікробною активністю [10].
Розвиток антисептики в XIX столітті
Справжній прорив у розумінні ролі антисептиків стався в XIX столітті з появою медичної антисептики. У цей період завдяки мікробіологічним відкриттям стало зрозуміло, що інфекції спричиняють мікроорганізми, а їхнє поширення можна контролювати за допомогою спеціальних засобів.
Одним із перших, хто запропонував метод антисептики в хірургії, був Ігнац Земмельвейс. У 1847 році він помітив, що смертність від післяпологової гарячки значно знижується, якщо лікарі перед обстеженням пацієнток миють руки в розчині хлорного вапна. Його відкриття випередило час, але спочатку не було прийняте колегами [11, 13].
Наступний ключовий етап пов’язаний із працями Джозефа Лістера. У 1867 році він запропонував використовувати карболову кислоту (фенол) для обробки операційних ран та інструментів. Це значно знизило смертність після хірургічних втручань і заклало основу сучасної хірургічної антисептики [12, 13].
Водночас Луї Пастер у своїх дослідженнях довів, що мікроорганізми є причиною гниття та інфекцій, а знищувати їх можна термічною обробкою або хімічними агентами. Його відкриття сприяли розробці нових антисептичних засобів і методів [13].
XX століття: поява сучасних антисептиків
Протягом XX століття відбувся бурхливий розвиток антисептики та дезінфекції. Почали з’являтися ефективніші та безпечніші засоби, які застосовувалися не лише в хірургії, а й у побуті, стоматології, гінекології та інших галузях медицини.
Одним із важливих відкриттів стало впровадження повідон-йоду в 1950-х роках [14]. Ця сполука забезпечила тривале вивільнення активного йоду, що дозволило уникнути подразнення та токсичності, характерних для спиртових йодовмісних розчинів. Відтоді повідон-йод став одним із найпоширеніших антисептиків, який використовується дотепер.
Серед інших антисептиків, котрі з’явилися в XX столітті, – хлоргексидин, який продемонстрував високу ефективність проти бактерій і грибів, що зробило його одним із найпопулярніших антисептиків у стоматології та хірургії [15]. Іншим важливим відкриттям став октенідин – катіонна поверхнево-активна речовина із широким спектром дії та низькою токсичністю, що дозволяє безпечно застосовувати її в різних клінічних умовах [16]. Четвертинні амонієві сполуки, як-от бензалконію хлорид, також набули великого поширення, особливо у сфері дезінфекції медичних поверхонь та інструментів, завдяки своїй здатності ефективно знищувати патогени й забезпечувати тривалий антимікробний ефект [17].
Цікаво, що повідон-йод, комерційно відомий як Бетадин®, застосовувався не лише в клінічній практиці, а й у космічній галузі. У 1969 році саме цим антисептиком NASA обробляла командний модуль космічного корабля «Аполлон-11» після його повернення на Землю. Це був запобіжний захід, покликаний виключити ризик потенційного біологічного забруднення від невідомих патогенів, які могли бути занесені з Місяця. Такий вибір свідчить про високий рівень довіри до безпеки та ефективності повідон-йоду навіть у надзвичайно делікатних ситуаціях.
! Від давніх часів до сьогодення антисептики пройшли довгий шлях розвитку, і їхня роль у медицині залишається незмінною. Нині, як і сотні років тому, вони є важливою зброєю в боротьбі з інфекціями, а вдосконалення цих сполук відкриває нові можливості для сучасної медицини.
Антисептики та антибіотики: що варто знати?
Визначення й основні відмінності
Антисептики та антибіотики – це два ключові класи антимікробних засобів, які виконують різні функції в боротьбі з патогенами.
Антисептики – це хімічні речовини, призначені для місцевого застосування на шкіру, слизові оболонки або ранові поверхні. Вони пригнічують або знищують широкий спектр мікроорганізмів (бактерії, віруси, гриби) без проникнення в системний кровоток. Основний механізм їхньої дії полягає в руйнуванні клітинних мембран, денатурації білків та окисленні внутрішньоклітинних структур. Антисептики використовуються для знезараження ран, передопераційної підготовки, обробки рук медичного персоналу та догляду за слизовими оболонками [18, 27].
Антибіотики – це лікарські засоби, які можуть застосовуватися як місцево, так і системно, діючи на певні мікроорганізми через специфічні механізми (наприклад, інгібування синтезу клітинної стінки або блокування білкового синтезу). На відміну від антисептиків антибіотики мають вибіркову активність і спрямовані проти бактерій, не впливаючи на віруси чи гриби. Їхній ефект залежить від концентрації в тканинах і часу експозиції, що робить їх ефективним, але водночас вразливим інструментом через розвиток резистентності [19].
Проблема резистентності: антисептики vs. антибіотики
Одна з найбільших загроз сучасної медицини – антибіотикорезистентність. Її причинами є надмірне або некоректне застосування антибіотиків, що сприяє появі бактерій із механізмами захисту проти антимікробних препаратів. За оцінками ВООЗ, якщо проблема не буде взята під контроль, до 2050 року інфекції, зумовлені стійкими бактеріями, можуть стати основною причиною смертності у світі [20].
На відміну від антибіотиків антисептики значно рідше призводять до виникнення резистентності, оскільки їхній механізм дії є неспецифічним. Вони одночасно впливають на кілька життєво важливих структур мікроорганізму (мембрани, білки, ДНК), що ускладнює розвиток адаптаційних механізмів у патогенів [21].
Особливо варто виділити повідон-йод, який має унікальні властивості [21-27]:
- механізм дії – при контакті зі шкірою або слизовими оболонками він вивільняє активний йод, який порушує функціонування білків і нуклеїнових кислот патогенів, що призводить до їхньої загибелі;
- відсутність резистентності – через багатокомпонентний вплив мікроорганізми не можуть швидко адаптуватися до його дії, що підтверджено численними дослідженнями;
- широкий спектр активності – ефективний не тільки проти бактерій, а й проти вірусів (включно із SARS-CoV‑2), грибів і найпростіших;
- руйнування мікробних біоплівок. Біоплівки, які утворюються бактеріями на поверхнях ран, слизових оболонок або медичних пристроях, значно ускладнюють лікування інфекцій через їхню стійкість до антибіотиків та імунної відповіді організму. Повідон-йод здатний проникати в структуру біоплівок і руйнувати їх, що суттєво підвищує ефективність антисептичної обробки та сприяє швидшому загоєнню уражених тканин.
! У боротьбі з інфекційними захворюваннями антисептики, зокрема повідон-йод, відіграють важливу роль у зниженні ризику поширення резистентних бактерій і можуть бути альтернативою або доповненням до антибіотикотерапії в певних клінічних ситуаціях.
Особливості застосування антисептиків: чому немає єдиних рекомендацій?
Антисептики широко використовуються в медицині, але їхнє застосування часто варіюється від лікаря до лікаря. Це пов’язано з відсутністю універсальних протоколів, адже вибір антисептика залежить від багатьох чинників: типу ураження, локалізації інфекції, загального стану пацієнта та особливостей самого антисептика [18, 27-30].
Наприклад, поверхневі ушкодження шкіри потребують одного підходу, натомість лікування глибоких інфікованих ран – зовсім іншого. Антисептики, які добре «працюють» для шкіри, можуть бути надто агресивними для слизових оболонок. Крім того, пацієнти з хронічними захворюваннями, як-от цукровий діабет, мають знижені регенеративні властивості шкіри, що вимагає особливо делікатного підходу до вибору антисептичного засобу.
Інший важливий аспект – різна активність антисептиків щодо певних збудників. Приміром, хлоргексидин виявляє високу ефективність проти бактерій, але має обмежену дію на віруси. Натомість повідон-йод завдяки механізму вивільнення активного йоду здатен знищувати не лише бактерії, а й віруси, гриби та найпростіші. Саме тому в багатьох клінічних ситуаціях лікарі віддають йому перевагу як антисептику широкого спектра дії.
Хоча в деяких сферах є чітко визначені стандарти застосування антисептиків (скажімо, в хірургії передопераційну обробку шкіри зазвичай здійснюють розчинами на основі йоду або хлоргексидину), в інших випадках медики керуються власним досвідом і клінічними спостереженнями. У практиці часто доводиться поєднувати різні антисептичні засоби для досягнення найкращого ефекту, особливо якщо йдеться про лікування інфекційних уражень.
Ще одним чинником, який впливає на вибір антисептика, є мета його застосування – профілактика чи лікування. У профілактичних цілях антисептики використовуються для обробки рук, знезараження ран, полоскання горла або ротової порожнини, щоб запобігти розвитку інфекції. Для лікування вони застосовуються у випадках, коли інфекційний процес вже розвинувся, – наприклад, при інфікованих ранах, пролежнях, гнійних ураженнях шкіри.
! Через різноманітність клінічних ситуацій універсальні рекомендації щодо використання антисептиків складно розробити. Вибір оптимального засобу завжди має ґрунтуватися на індивідуальних особливостях пацієнта, типі інфекції та наукових даних про ефективність конкретного антисептика.
Повідон-йод як універсальний антисептик
Антисептики відіграють ключову роль у профілактиці та лікуванні інфекційних процесів, а повідон-йод є одним із найефективніших представників цього класу. Завдяки своєму унікальному механізму дії він демонструє широкий спектр антимікробної активності, що охоплює бактерії, віруси, гриби та найпростіші. Важливо, що, на відміну від антибіотиків, він практично не спричиняє розвиток резистентності, що робить його стратегічно важливим засобом у боротьбі з інфекційними загрозами ХХІ століття.
Механізм дії повідон-йоду: як працює активний йод?
Основу антисептичної дії повідон-йоду становить поступове вивільнення молекулярного йоду (I₂), який є активним компонентом. Повідон (полівінілпіролідон) виконує роль переносника, що стабілізує йод і забезпечує його контрольоване вивільнення при контакті з біологічними тканинами.
Механізм дії йоду включає кілька рівнів [23]:
- розщеплення клітинної мембрани: вільний йод порушує ліпідний бар’єр мембран бактерій і вірусів, що веде до втрати їхньої структурної цілісності;
- окиснення амінокислот і білків: йод взаємодіє із сульфгідрильними (–SH) та гідроксильними (–OH) групами білків, що призводить до денатурації ферментів і порушення метаболічних процесів у мікроорганізмах;
- пошкодження нуклеїнових кислот: йод взаємодіє з ДНК і РНК мікроорганізмів, індукуючи мутації та блокуючи реплікацію.
Завдяки цим механізмам повідон-йод діє на широкий спектр патогенів [23, 26], зокрема на:
- грампозитивні та грамнегативні бактерії (Staphylococcus aureus, Streptococcus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa);
- віруси (включаючи SARS-CoV‑2, віруси грипу, вірус простого герпесу, риновіруси);
- грибкові збудники (Candida spp., дерматофіти);
- найпростіші (Trichomonas vaginalis).
Його швидкість дії вражає: дослідження показують, що більшість патогенів гине вже через 15-30 секунд після контакту з повідон-йодом [35, 37].
Чому повідон-йод не зумовлює резистентності?
На відміну від антибіотиків, дія яких зазвичай спрямована на специфічні внутрішньоклітинні мішені (наприклад, на рибосоми або білки стінки бактерій), йод має неспецифічний механізм. Він атакує клітини патогенів на декількох рівнях одночасно, що унеможливлює розвиток адаптаційних механізмів у мікроорганізмів.
Клінічні дослідження підтверджують, що навіть за тривалого використання повідон-йоду бактерії не виробляють механізмів стійкості, тоді як антибіотики можуть втрачати ефективність вже через кілька років після початку їхнього активного використання [21-25].
Безпека застосування повідон-йоду: міфи та реальність
Повідон-йод широко використовується в медицині з 1950-х років і має добре вивчений профіль безпеки. Незважаючи на поширені побоювання, сучасні дослідження підтверджують, що він має низьку алергенність і низьку цитотоксичність, що робить його безпечним для більшості пацієнтів [35].
Часто можна почути про «алергію на йод», особливо від пацієнтів, які мали побічні реакції на морепродукти або йодовмісні контрастні препарати. Однак це є міфом, оскільки справжня алергія на йод неможлива – цей мікроелемент, беручи участь у синтезі гормонів щитоподібної залози, є незамінним для людського організму. Його дефіцит може призвести до серйозних системних порушень, зокрема гіпотиреозу, порушення когнітивної функції та навіть смерті [36].
Випадки справжньої IgE-опосередкованої алергії на повідон-йод надзвичайно рідкісні – у світовій літературі описано не більше 10 таких ситуацій. Тому його використання є безпечним навіть для пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції на морепродукти чи контрастні речовини [38, 39].
! Завдяки високій ефективності та безпеці повідон-йод широко використовується в хірургії, гінекології, стоматології, отоларингології, а також у дерматології та травматології. Багатофункціональність робить його одним із найкращих антисептичних засобів сучасної медицини, особливо в епоху зростання антибіотикорезистентності.
Сфери застосування антисептиків (зокрема, повідон-йоду) в медицині
Хірургія та травматологія
У хірургічній практиці антисептики є невід’ємною складовою інфекційного контролю [31]. Повідон-йод відіграє особливо важливу роль завдяки своїй широкій антимікробній активності та безпечності при контакті з тканинами.
Передопераційна підготовка шкіри пацієнта – один із ключових етапів запобігання хірургічним інфекціям. Для цього використовуються антисептичні розчини, які зменшують мікробне навантаження на операційне поле. Повідон-йод є одним із рекомендованих агентів у сучасних протоколах і може використовуватися на кожній стадії хірургічного втручання – перед-, інтра- та післяопераційно. Його контрольоване вивільнення забезпечує пролонговану дію, що важливо при тривалих операціях [31, 32].
Ще одна сфера застосування – обробка ран та післяопераційних швів. Використання повідон-йоду дозволяє знизити ризик інфікування ранової поверхні, а також сприяє швидшій регенерації тканин завдяки його протизапальним властивостям. Його застосовують як при лікуванні гострих травматичних ушкоджень, так і при догляді за хронічними незагойними ранами [32].
У травматології цей антисептик широко використовується для обробки відкритих переломів, опіків та інших складних уражень. Дослідження підтверджують, що застосування повідон-йоду в ортопедії і травматології сприяє зменшенню колонізації патогенними бактеріями, що є критично важливим для запобігання септичним ускладненням [33, 34].
Акушерство та гінекологія
У гінекологічній та акушерській практиці антисептики застосовуються як для лікування, так і для профілактики інфекцій. Повідон-йод у формі супозиторіїв ефективно використовується при бактеріальних та грибкових ураженнях слизових оболонок, як-от бактеріальний вагіноз, кандидозний кольпіт або неспецифічні вагініти. Здатність впливати не лише на бактерії, а й на гриби та найпростіші робить його універсальним засобом для місцевої терапії [35]. Повідон-йод має природний слабокислий pH близько 4,0, що відповідає фізіологічному середовищу піхви. Крім того, з огляду на те що антимікробна активність повідон-йоду найвища в межах pH 2-7, супозиторії Бетадин® спеціально створені з низьким pH – це не лише забезпечує оптимальні умови для дії препарату, а й сприяє підтриманню або відновленню нормальної вагінальної мікрофлори, зокрема росту власних лактобактерій [53, 54].
Аналіз даних 18 184 пацієнток показав, що в передопераційній вагінальній підготовці повідон-йод має переваги порівняно з хлоргексидином, оскільки забезпечує нижчу частоту інфекцій і невідкладних госпіталізацій [40].
Післяпологові інфекційні ускладнення є однією з основних причин материнської смертності в усьому світі. Використання антисептичних засобів у післяпологовому періоді сприяє зниженню частоти інфекційних процесів у породіль, зокрема ендометриту та післяопераційних ускладнень після кесаревого розтину. Повідон-йод застосовується для обробки післяпологових швів, санації піхви та профілактики інфекцій у породіль із групи ризику. Метааналіз 23 досліджень (7097 жінок) засвідчив, що повідон-йод 1% є найефективнішим вагінальним антисептиком для профілактики ендометриту після кесаревого розтину [41].
Дерматологія
Шкірні інфекції можуть бути спричинені різними збудниками, включно з бактеріями, грибами та вірусами, тому вибір антисептика має критичне значення. Повідон-йод є одним із найефективніших засобів для лікування інфекційних уражень шкіри завдяки широкому спектру дії та здатності проникати у верхні шари епідермісу [42].
Його активно використовують у терапії бактеріальних уражень, як-от імпетиго, фолікуліт і вторинно інфіковані дерматози. Крім того, він ефективний при грибкових інфекціях шкіри, включно з епідермофітіямим та кандидозами, які часто є проблемою в пацієнтів з ослабленим імунітетом або хронічними захворюваннями.
Особливу роль повідон-йод відіграє у лікуванні трофічних виразок і пролежнів. Ці стани часто супроводжуються високим ризиком вторинного інфікування та складним загоєнням. Повідон-йод не лише знезаражує поверхню виразок, а й сприяє активізації процесів регенерації завдяки підвищенню експресії трансформувального фактора росту-β, що прискорює загоєння [35].
Отоларингологія
В отоларингологічній практиці антисептики мають важливе значення в лікуванні як бактеріальних, так і вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Повідон-йод зарекомендував себе як ефективний засіб для полоскання ротової порожнини та горла при фарингітах, тонзилітах та інших запальних станах слизової оболонки. Його широкий спектр антимікробної активності забезпечує боротьбу з патогенними бактеріями, вірусами (зокрема, вірусами грипу та SARS-CoV‑2) і грибами [43, 44].
Застосування повідон-йоду в пацієнтів із COVID‑19 стало особливо актуальним, оскільки дослідження показали, що розчини на його основі зменшують вірусне навантаження в ротоглотці. Лише одне полоскання порожнини рота розчином повідон-йоду за 30 секунд знищує 99,99% коронавірусів й інших вірусів [45]. Це може сприяти не лише зниженню ризику ускладнень у пацієнта, а й зменшенню ймовірності передачі вірусу іншим особам.
Окрім полоскань, повідон-йод використовується і в лікуванні бактеріальних та вірусних уражень слизової оболонки носоглотки. Антисептична дія в поєднанні з протизапальними властивостями робить його ефективним компонентом комплексної терапії інфекційних процесів ЛОР-органів [50].
Стоматологія
В умовах стоматологічної практики антисептики є ключовими засобами для обробки ротової порожнини після оперативних втручань, профілактики інфекцій та лікування запальних станів слизової оболонки. Повідон-йод широко використовується для санації порожнини рота перед хірургічними маніпуляціями (екстракція зубів, імплантація, кюретаж пародонтальних кишень) та після них, що значно знижує ризик розвитку бактеріальних ускладнень [46].
Дослідження підтверджують, що полоскання розчином повідон-йоду сприяє зменшенню кількості патогенних мікроорганізмів у ротовій порожнині та пришвидшує загоєння після стоматологічних операцій. Крім того, цей антисептик значно зменшує післяопераційний набряк, імовірно, завдяки інгібіторному ефекту на лейкотрієн В4 та екстравазацію лейкоцитів [47]. Він також ефективний при лікуванні гінгівітів, пародонтитів і кандидозних уражень слизової оболонки [48-50], що робить його універсальним засобом у стоматології.
Інші напрями застосування
У догляді за пацієнтами з опіками антисептики відіграють критично важливу роль, оскільки пошкоджена шкіра є відкритими воротами для інфекції. Повідон-йод завдяки своїм вираженим антимікробним і протизапальним властивостям активно використовується для профілактики та лікування інфекційних ускладнень у пацієнтів з термічними ураженнями. Його застосування дозволяє значно зменшити бактеріальне навантаження в рані та попередити розвиток інфекційних ускладнень, як-от сепсис [52].
Хронічні рани, включаючи діабетичні виразки, трофічні виразки та пролежні, також є однією зі сфер застосування повідон-йоду. В умовах порушеного процесу загоєння, характерного для таких станів, контроль інфекції є критично важливим. Завдяки здатності проникати в глибокі шари ураженої тканини та знищувати широкий спектр патогенів повідон-йод допомагає мінімізувати ризик вторинного інфікування і сприяє прискоренню процесу епітелізації [35].
Висновки
Антисептики є незамінною складовою сучасної медицини, забезпечуючи ефективний контроль інфекційних процесів у різних клінічних ситуаціях. Вони дозволяють запобігати розвитку інфекційних ускладнень, знижують мікробне навантаження та сприяють швидшому загоєнню пошкоджених тканин.
В умовах глобальної антибіотикорезистентності їхнє значення зростає дедалі більше. На відміну від антибіотиків, які можуть втрачати ефективність через розвиток стійких штамів бактерій, більшість антисептиків, зокрема повідон-йод, не спричиняють резистентності завдяки своєму багаторівневому механізму дії. Це робить їх важливим інструментом у стратегіях боротьби з інфекційними захворюваннями та підтримці ефективності антибактеріальної терапії.
Повідон-йод займає особливе місце серед антисептиків завдяки широкому спектру антимікробної активності, високій безпеці та універсальності. Його застосування охоплює хірургію, травматологію, гінекологію, дерматологію, отоларингологію, стоматологію та багато інших напрямів медицини. Завдяки своїм унікальним властивостям він залишається одним із найефективніших антисептичних засобів, який допомагає лікарям у боротьбі з інфекціями та сприяє покращенню результатів лікування пацієнтів.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготував Олексій Терещенко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (591), 2025 р
