2 квітня, 2025
Ангіноваг: сучасний підхід до лікування гострих запальних захворювань глотки
Дєєва Ю.В.
Біль у горлі й фарингіт становлять понад 2 та 5% усіх амбулаторних звернень по первинну медичну допомогу для дорослих і дітей відповідно. Фарингіт характеризується запаленням глотки, носоглотки та мигдаликів. Основними етіологічними агентами, що викликають фарингіт, є віруси, які спричиняють до 80% випадків. Найчастіше це риновіруси, віруси грипу, парагрипу, аденовіруси, коронавіруси, а також віруси герпесу.
Зростання кількості випадків захворювання припадає на осінь, пік захворюваності – на кінець зими та початок весни. Наразі спостерігається активна циркуляція вірусів грипу та SARS-CoV-2, що формує мікст-інфекцію, яка нерідко ускладнюється вторинними бактеріальними ураженнями. Вірусне пошкодження слизової оболонки глотки спричиняє активацію умовно-патогенної флори, що може посилювати тяжкість перебігу захворювання та ускладнювати вибір терапевтичної тактики.
Ефективне лікування гострих запальних захворювань глотки вимагає застосування препаратів місцевої дії, які не лише зменшують вірусне навантаження, а й мають комплексний вплив на всі ключові аспекти патологічного процесу. Такий препарат повинен поєднувати противірусну, антибактеріальну, протигрибкову, протизапальну та знеболювальну активність. Спрей Ангіноваг відповідає цим вимогам, оскільки його унікальна комбінація активних речовин забезпечує всебічну дію: деквалінію хлорид демонструє широкий антисептичний спектр щодо бактерій, грибів і найпростіших, еноксолон блокує реплікацію вірусів, гідрокортизон знижує запалення та набряк, а лідокаїн швидко усуває біль. Завдяки такій синергії компонентів Ангіноваг може бути препаратом вибору для комплексної симптоматичної терапії фарингітів і тонзилітів.
Одну з ключових ролей у житті людини відіграє глотка: вона відповідає за травлення, дихання, фонацію, відчуття смаку, захисну та механічну функції. Глотка має досить потужні механізми імунного захисту, проте кожна людина в середньому 2-3 рази на рік хворіє на гострі запальні її захворювання. Серед них найчастіше трапляється гострий фарингіт. Загалом частка запальних захворювань глотки досягає 25-30% патології ЛОР-органів, а в дитячому віці – близько 40%.
! Першочерговими етіологічними чинниками, що зумовлюють розвиток гострих фарингітів і тонзилітів, є віруси. За даними літератури, їхня частка може становити від 50 до 80%. Найчастіше з вірусних агентів трапляються риновірус, віруси грипу, парагрипу, аденовірус, коронавірус. Рідше спричиняють гострі захворювання глотки віруси герпесу та Коксакі.
Друге місце серед причин виникнення фарингітів займають бактерії, що можуть бути як первинним чинником, так і вторинним на тлі вірусної інфекції. Третє місце – гриби, що можуть спричиняти захворювання в імуноскомпрометованих осіб або на тлі тривалої антибіотико- чи хіміотерапії.
Крім того, низка інших причин може зумовлювати розвиток болю в горлі, до яких належать: травма, новоутворення, подразнення іритантами (подразнювальні газоподібні речовини), патологія шлунка та стравоходу, синдром постназального затікання, іррадіація болю при іншій патології.
! Зважаючи на переважно вірусний етіологічний чинник, епізод гострого запального захворювання глотки в середньому триває від 3 до 10 днів. При цьому за період захворювання пацієнт відзначає низку загальних неспецифічних симптомів, помітно страждає якість життя хворого.
Особливу увагу звертає на себе біль у горлі. Саме він є однією з найчастіших причин звернення до лікаря. За даними R.W. Wolford, до відділення невідкладної допомоги 2010 року з приводу фарингітів звернулися 1,8 млн осіб, з них близько 700 тис. – пацієнти віком до 15 років.
Причиною виникнення болю в горлі є особливості іннервації слизової оболонки глотки, що здійснюється через глоткове сплетіння. Останнє утворене гілками блукаючого та язикоглоткового нервів, а також симпатичними волокнами верхнього шийного ганглія, який має зв’язки в ділянці співусть слухових труб із другою гілкою трійчастого нерва. Такі анатомічні особливості впливають на виникнення іррадіації болю з глотки або з інших органів до глотки.
Для лікування гострого фарингіту зазвичай використовуються комбіновані чи монопрепарати місцевої дії у формі таблеток, спреїв, пастилок, розчинів для полоскання ротової порожнини. Застосування етіотропної терапії обмежене, що зумовлено невеликою часткою бактеріальних фарингітів.
Сьогодні існує величезний перелік топічних препаратів для лікування гострих фарингітів. Найдієвішими з них є пастилки та спреї з комбінацією 2 або 3 активних речовин, що продемонстровано в дослідженнях Canon K.O. Chan (2010) і Gozde Bumin Aydın (2013).
Для суттєвого покращення стану хворого та якості його життя важливо, щоб один препарат містив комплекс компонентів, які чинитимуть потужний вплив на інфекцію та прискорюватимуть одужання. Спрей Ангіноваг містить таку комбінацію компонентів, які здатні досить швидко покращити якість життя пацієнта при гострому фарингіті та тонзиліті. До складу препарату входять деквалінію хлорид, лідокаїн, тиротрицин, еноксолон (похідне гліциризинової кислоти), гідрокортизон.
Одним з найпотужніших знеболювальних компонентів Ангіновагу є лідокаїну гідрохлорид – місцевий анестетик амідної групи. Він діє шляхом пригнічення іонних каналів, необхідних для проведення нервових імпульсів. Існують порівняльні дослідження із застосування лідокаїну як знеболювального засобу при патології ротоглотки. Згідно з результатами цих досліджень лідокаїн має еквівалентну бензидаміновмісним засобам переносимість та оптимальний профіль безпеки (Mekhemar N.A., El-Agwany A.S., Radi W.K., El-Hady S.M., 2016).
Деквалінію хлорид – четвертинна амонієва сполука з потужною антимікробною дією, що демонструє швидкий бактерицидний і фунгіцидний ефект. Протягом понад 60 років він широко застосовується як активний інгредієнт у місцевих засобах від болю в горлі.
Основний механізм антисептичної дії деквалінію хлориду ґрунтується на здатності збільшувати проникність клітинних мембран мікроорганізмів. Деквалінію хлорид адсорбується на поверхні клітини патогена, проникає через клітинну стінку і зв’язується з цитоплазматичною мембраною, утворюючи комплекси з мембранними білками; це призводить до осадження білків, лізису мембрани та порушення осмотичного обміну, що викликає загибель мікробної клітини. Крім того, завдяки своїй ліпофільній структурі ця молекула здатна вибірково взаємодіяти з мітохондріями, викликаючи виснаження ДНК і блокуючи вироблення енергії. Така багатофункціональна дія значно розширює потенціал у терапії інфекцій, виходячи за межі первинної антимікробної активності. Із клінічного погляду важливою перевагою деквалінію хлориду є його здатність демонструвати високу ефективність проти широкого спектра патогенів, зокрема бактерій і грибів, за відсутності стійкості мікроорганізмів навіть у довгостроковій перспективі (Bailly C., 2021; Mendling W. et al., 2015). У контексті гострих запальних захворювань глотки важливою є доведена здатність деквалінію в складі комбінованих препаратів пригнічувати вірус SARS-CoV-2 (Meister T.L. et al., 2020).
Еноксолон є похідним гліциризинової кислоти, природного тритерпенового сапоніну, виділеного з кореня солодки (Glycyrrhiza glabra) (Rizzato G. et al., 2017). Ця молекула відома своєю потужною протизапальною, противірусною та імуномодулювальною активністю, що робить її цінною в терапії різних захворювань (Pastorino G. et al., 2018). Еноксолон пригнічує фермент 11β-гідроксистероїддегідрогеназу (тип 2), що підсилює активність кортизолу на місцевому рівні. Крім того, ця сполука зменшує вироблення прозапальних цитокінів, таких як інтерлейкіни (IL‑1, IL‑6) і фактор некрозу пухлин, що дозволяє швидко знизити інтенсивність запалення та набряку.
Еноксолон демонструє значну противірусну активність, зокрема проти вірусів грипу та коронавірусів, блокуючи реплікацію вірусів та їхню адсорбцію на поверхні епітеліальних клітин (Banerjee S. et al., 2022). Також він відомий своїми протигрибковими властивостями, що пов’язано зі здатністю змінювати мембранні властивості клітин грибів і порушувати їхні метаболічні процеси (Fatima A., 2009).
Дослідження показали, що гліциризинова кислота ефективно інгібує реплікацію SARS-CoV‑2 шляхом пригнічення головної протеази вірусу (van de Sand L. et al., 2021). Крім того, гліциризинова кислота блокує прикріплення спайкового білка SARS-CoV‑2 до клітин-господарів, перешкоджаючи проникненню вірусу в клітину та його подальшій реплікації (Bharath B.R. et al., 2020). Завдяки цим механізмам еноксолон як похідне гліциризинової кислоти є перспективним засобом у профілактиці та лікуванні інфекцій, спричинених SARS-CoV‑2 й іншими коронавірусами, особливо в контексті місцевого застосування для зменшення вірусного навантаження на слизову оболонку глотки.
Тиротрицин – антибіотик для місцевого застосування, що виробляється бактерією Brevibacillus brevis. Він належить до групи антимікробних пептидів (AMP) і складається з тироцидинів і граміцидинів. Тиротрицин демонструє широкий спектр антимікробної активності, ефективно діючи на грампозитивні бактерії, деякі грамнегативні бактерії, гриби та деякі віруси (Lang C., Staiger C., 2016; Patent DE 19823318A1).
Унікальною особливістю тиротрицину як представника AMP є надзвичайно низький ризик розвитку резистентності навіть у лабораторних умовах. Це робить тиротрицин одним із перспективних представників нового класу антибіотиків, який здатен протистояти зростанню проблеми антибіотикорезистентності. Завдяки цій властивості молекули AMP, до яких належить тиротрицин, обговорюються як потенційна основа для створення антибіотиків наступного покоління (Lang C., Stainer C., 2016).
У рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні у хворих на гострий фарингіт місцеве застосування комбінованого препарату, що містив тиротрицин, антисептик та анестетик, забезпечувало швидкий знеболювальний ефект, а в 64% пацієнтів – повне одужання вже через 72 год від початку лікування (Palm J. et al., 2018).
Гідрокортизону ацетат є кортикостероїдом, специфічним до первинного та повторного запалення в гострій стадії; він значно знижує його вираженість і знімає набряк. Давно досліджено, що системні кортикостероїдні ефекти гідрокортизону мають дозозалежний вплив (Hirooka Y., Mitsuma T., Nogimori T., Ishizuki Y., 1992). У дозах, що використовуються у складі місцевого антисептика Ангіновагу, гідрокортизон має виключно місцеву дію, блокує IL-1 та IL-6 і не призводить до системної імуносупресії. Використовуючи протизапальну та протиалергічну дії гормонів при інфекційно-алергічних захворюваннях ротоглотки – назофарингітах і тонзилітах, вдається швидше купіювати запальний процес і прискорити одужання хворого.
Бензидамін є нестероїдним протизапальним препаратом зі знеболювальними та протиексудативними властивостями. У ході клінічних досліджень було показано, що бензидамін є ефективним для полегшення симптомів, які супроводжують локалізовані подразнювальні патологічні процеси в ротовій порожнині та глотці. Крім того, бензидамін чинить протизапальну дію, виявляє місцевий знеболювальний ефект на слизову оболонку ротової порожнини (Passali D. et al., 2022).
! З огляду на дію складових, спрей Ангіноваг може бути рекомендований як препарат вибору для симптоматичної терапії гострих запальних захворювань глотки.
Клінічне дослідження
Було досліджено клінічну ефективність препарату Ангіноваг у пацієнтів з діагнозами гострого фарингіту та гострого тонзиліту, які перебували на амбулаторному спостереженні в лікарів первинної чи вторинної ланки. Кількість пацієнтів, які застосовували Ангіноваг, становила 1020 (чоловіки та жінки віком від 18 до 65 років). Вони мали різні діагнози, в яких ключовими словами були «тонзиліт», «фарингіт». У деяких пацієнтів було встановлено такі супутні діагнози, як гострий середній отит, гострий ларингіт, гострий стоматит, гострий трахеїт, що відповідають чинним критеріям вітчизняного уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної та третинної медичної допомоги «Тонзиліт», згідно з яким основними скаргами хворих є: біль у горлі при ковтанні, підвищення температури тіла, загальна слабкість, розбитість, головний біль, біль у кінцівках і м’язах.
Під час клінічного огляду відзначалося збільшення регіонарних лімфовузлів біля кута нижньої щелепи по передньому краю кивального м’яза у верхній третині, які є болючими при пальпації. При орофарингоскопії виявлено характерне збільшення мигдаликів і гіперемію слизової оболонки. Фолікулярна та лакунарна форми характеризуються вираженими змінами в піднебінних мигдаликах. Покривний шар розрихлений, десквамований. За фолікулярної форми тонзиліту видніються жовто-білі крапкоподібні нашарування – нагноєні фолікули. У хворих на лакунарний тонзиліт з’являються ділянки, вкриті жовтуватими фіброзними нашаруваннями, які зливаються й можуть покрити весь піднебінний мигдалик, але не виходять за його межі. Колір нашарувань жовтуватий, вони легко знімаються, не залишаючи виразок.
Анкети пацієнтів було проаналізовано на відповідність клінічних даних і правильність установленого діагнозу згідно з вітчизняними критеріями. Пацієнти, які не мали достатньо клінічних даних і скарг для встановлення діагнозу гострого тонзиліту чи гострого ларингіту, вибували з дослідження. Після проведеного аналізу в основній групі (пацієнти, що в лікуванні використовували Ангіноваг) кількість учасників становила 986. Через неявку на 3-й день лікування або незаповнення анкети пацієнтом було виключено 229 осіб. До контрольної групи ввійшли 700 пацієнтів, з яких через відсутність зворотного зв’язку було виключено 53. Отже, до основної групи було залучено 757 пацієнтів – 478 жінок і 279 чоловіків (середній вік – 43 роки), контрольну групу становили 647 осіб – 493 жінки та 154 чоловіки (середній вік – 39 років).
Критеріями виключення пацієнтів були приймання препаратів, що можуть спотворити результати досліджень (антибіотики, протигрибкові чи противірусні засоби, системні кортикостероїди), та непереносимість компонентів препаратів, які використовуються в лікуванні.
Усі пацієнти заповнювали анкети на першому та другому (3-й день) візитах до лікаря. Одночасно з цим лікарі на зворотному боці анкети у відведеному місці реєстрували об’єктивні дані огляду хворого. Після першого візиту хворим основної групи призначали загальноприйняте лікування з додаванням спрею Ангіноваг, який використовували 4 рази на добу щодня впродовж періоду лікування. Контрольна група отримувала тільки базове лікування з іншими топічними препаратами. На 3-й день анкета заповнювалася повторно й додатково оцінювалася задоволеність пацієнта наданим лікуванням.
За даними анкетування було виявлено, що кількість симптомів на 3-й день від початку лікування зменшилася в основній і контрольній групах (рис. 1, 2). Найзначніше змінився показник болю в горлі, його частота в пацієнтів основної групи зменшилася в 9,3 раза порівняно з першим візитом, що істотно покращило якість життя хворих. Щодо пацієнтів контрольної групи, то частота симптомів також зменшилася, проте за окремими симптомами залишалася втричі вищою, ніж в основній групі. Це може свідчити про самовиліковування пацієнтів у кожній із груп, але позитивну динаміку в лікуванні значно частіше відзначали пацієнти, які застосовували Ангіноваг, порівняно з контрольною групою.
Розглядаючи групу пацієнтів з гострими назофарингітами, потрібно зауважити, що позитивна динаміка в їхньому лікуванні може бути пов’язана як із широким впливом Ангіновагу на інфекційний чинник (противірусна дія еноксолону), так і з протизапальною та протиалергічною діями гідрокортизону, що дає змогу швидко вплинути на алергічний компонент захворювання.
Схожа ситуація реєструвалася під час оцінювання задоволеності лікуванням і його переносимості (рис. 3): 85,9% пацієнтів основної групи були повністю задоволені отримуваними препаратами порівняно з 63,7% осіб контрольної групи. Також слід зазначити, що за період дослідження лише 2 пацієнти контрольної групи відзначали побічні явища при лікуванні. У хворих основної групи будь-які побічні явища були відсутні.
Рис. 1. Наявність окремих симптомів у пацієнтів основної групи під час першого та другого візитів
Рис. 2. Наявність окремих симптомів у пацієнтів контрольної групи під час першого та другого візитів
Рис. 3. Задоволеність пацієнтів отриманим лікуванням
Висновки
Застосування спрею Ангіноваг у лікуванні гострих тонзилітів і фарингітів може прискорювати одужання пацієнтів. Згідно з отриманими нами даними хворі, що зрошували слизову оболонку ротоглотки спреєм Ангіноваг, були задоволені якістю лікування та швидкістю усунення симптомів хвороби статистично частіше, ніж пацієнти контрольної групи. Застосування комбінованого препарату місцевої дії (спрею Ангіноваг) може сприяти зниженню вірусного навантаження на організм хворих і покращенню загального самопочуття вже на 3-й день лікування, тому його використання є обґрунтованим у разі гострого фарингіту чи гострого тонзиліту.
Завдяки наявності еноксолону (похідного гліциризинової кислоти) у складі спрею Ангіноваг лікування запальних захворювань глотки при коронавірусній інфекції може бути значно ефективнішим.
З огляду на високий профіль безпеки препарат Ангіноваг можна застосовувати в комбінації з іншими фармакологічними речовинами, зокрема системними антибіотиками. Еноксолон сприятиме зменшенню гепатотоксичної дії антибактеріальних препаратів, що метаболізуються через систему цитохрому P450, тим самим потенційно зменшуючи частоту побічних реакцій.
Застосування Ангіновагу може бути рекомендоване з 1-го дня появи симптомів будь-якого гострого запального захворювання глотки та ротової порожнини як симптоматичне лікування та для покращення якості життя пацієнта. Варто зазначити, що використання цього спрею при орофарингеальних проявах гострої респіраторної вірусної інфекції може забезпечити швидше нівелювання симптомів хвороби та одужання пацієнта від самої інфекції.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (591), 2025 р
реклама
